Виконуємо звуковий аналіз слова        

1. Вимовляйте слово чітко, проспівуючи й визначте голосні звуки по порядку (наприклад: миска – мииис – кааа, голосні звуки – [и], [а]). Не вставляйте між голосними додатково сполучник і – це може заплутати дитину (наприклад: вази – не [а] і [и], а просто [а], [и]). Одночасно спитайте, скільки складів й повторіть правило: скільки в слові голосних, стільки ж і складів.

2. Виділіть перший звук (назвати його не [ве] ,а [в], не [зе], а [з]).

3. Виділіть всі послідуючі звуки, чітко їх називаючи (якщо є м’який знак, то вимовляти потрібно м’яко, а не твердо, наприклад: ліс, перший звук [ль], а не [л].

4. По мірі назви звуків викладайте позначення кожного звуку (голосний – позначається кружечком – О, твердий приголосний – одна рисочка, м’який приголосний дві рисочки =.

                                                         мак   — О —

сало   — О — О

хліб   —  = О —

 Пам’ятайте: одна й та ж  сама буква може позначати два різних звуки – твердий і м’який. Наприклад: дим - дім, лоб - льох.

- У парах слів буквене позначення однакове – д, л,  а звукове різне ([д – дь], [л-ль]);

- В українській мові налічується 10 м’яких приголосних звуків: [дь], [зь], [нь], [рь], [сь], [ть], [ць], [дзь], [йь], [ль];

- Решта звуків – тверді;

- Звук [й] – тільки м’який;

- Звуки [ч], [щ] – тільки тверді;

- Звук [щ] завжди позначає два звуки [шч];

- В системі голосних в українській мові є  6 звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і]. На письмі вони позначаються буквами: о, у, е, и, і, я, ю, є, ї;

- Букви я, ю, є на початку та в середині слова, після голосного в кінці слова позначають два звуки ([й]+[а]= [я], [й]+[у]= [ю], [й]+[е] =[є]). Наприклад: яма (йама) ,юшка (йушка), єнот (йенот), їжак (йіжак), маєток (майеток);

- Буква ї завжди позначає 2 звуки: їм (йім), напоїв (напойів); 

 - М’якість приголосних позначається ще буквою і та м’яким знаком, який окремого звуку не позначає. Наприклад: ліс (льіс), кіт (кьіт), сім (сьім), сіль (сьіль), льох (льох).

                               ГОВОРИМО, ЧИТАЄМО, МИСЛИМО У 1 КЛАСІ 

    Навчитися говорити – не легка справа навіть для дорослого, а тим більше для першокласника. Дитина говорить, вчиться виражати свої думки, переживання, переказує побачене, почуте, прочитане, бо уроки вивчення української мови  мають за мету (обов’язково) розвивати зв’язне мовлення учнів та мають змістову лінію «Робота з книгою». 

    На допомогу вивчення букв приходять різноманітні віршики, лічилки, чистомовки, скоромовки, загадки, прислів’я, шаради, кросворди, ребуси та багато чого, що зацікавлює і активізує увагу учнів на уроці, викликає їх інтерес до живого слова.

    Побачити і відчути слово допоможе вигадка, мовна перлина – казка, в якій малюки почуваються, як риба в воді. Діти люблять казки, а ще ті, героями яких є вони самі, де вони додумують героїв, допомагають їм у скрутну хвилину, показують правильний (на думку дитини) шлях виходу із становища. 

    Незакінчена казочка стане в пригоді вчителеві. У казочці є питання, на які потрібна творча відповідь дітей на догадку, а також пізнавальні назви для розвитку та збагачення дитячого словника. Окрім того казка, в якій потрібна дитяча вигадка, має виховний зміст і вказує на ті моменти виховного характеру, з якими дитина зустрічається в школі: вміння знайомитися, знати власне ім’я, поважати один одного, вчитися товаришувати тощо. Кожна казка вчить учнів гуманного ставлення до всього світу, що оточує дитину.